Існуючі на металургійних комбінатах системи очищення доменних газів включають в себе кілька послідовних ступенів очищення:
1 ступінь – сухий пиловловлювач інерційного типу;
2 ступінь – скрубер з багатоярусним водяним зрошенням;
3 ступінь – високонапірна труба Вентурі;
4 ступінь – дросельна група.

Ефективність першого ступеня очищення доменного пиловловлювача, що працює на гравітаційному принципі пилеосадження, у даний час не перевищує 40 – 50%. У ньому здійснюється уловлювання тільки найбільш великої фракції пилу (> 100 мкм).
Основне навантаження з очищення доменних газів лягає на наступні мокрі ступені, в яких утворюється величезна кількість шламів, які потребують спеціальних методів підготовки до утилізації.
Існуючі технології зневоднення та утилізації шламів складні та мають высоку вартість, вимагають великих площ під шламовідстійники та накопичувачі, а також значних експлуатаційних витрат, які суттєво впливають на рентабельність виробництва. Витрати, пов’язані з утилізацією шламів (транспортування, зневоднення і т.п.) навіть при існуючій на комбінаті малоефективній системі їх зневоднення в 8 – 15 разів вище, ніж витрати на утилізацію сухого пилу.
У даний час ефективність роботи пиловловлювачів, які працюють на гравітаційному принципі пилеосадження, не перевищує 40 – 50%, що явно недостатньо як для ефективної роботи всієї системи очищення доменних газів, так і з точки зору ефективності утилізації відходів виробництва (шламів).
Аналіз конструктивних особливостей існуючих доменних пиловловлювачів показав, що вони мають всі необхідні умови для переобладнання їх у комбіновані інерційно-циклонні агрегати, ефективність яких по вихідній запиленості газів значно вище існуючої.
Основна ідея запропонованої модернізації доменних пиловловлювачів полягає в тому, що в існуючому корпусі даного агрегату умовно об’єднані два ступені очищення:

– ступень інерційного пилеосадження у центральній (приосевій) зоні корпусу пиловловлювача;
– ступень відцентрово-вихревої сепарації пилу у периферійній (пристінній) зоні корпусу пиловловлювача.
Принципова схема такого модернізованого пиловловлювача представлена на рис. 1.
Як видно з даного малюнка, модернізація пиловловлювача досить проста й полягає тільки уч частковому переобладнанні його внутрішньої частини з повним збереженням існуючих конструкцій та допоміжного обладнання.
Ступінь уловлювання пилу на другій (циклонній) ступені пиловловлювача складає 80 – 90%. При цьому загальна ефективність пиловловлювача є на рівні 90 – 95%.
Вловлений пил осідає у бункерній частини пиловловлювача, звідки періодично відвантажується споживачеві (аглофабриці) через існуючу систему пилоприбирання.

При ступені пиловловлювання модернізованого пиловловлювача на рівні 90%, вихід шламів від мокрих ступенів очищення скорочується у 3-4 рази та складає ~ 15-20 т / добу від однієї доменної печі. При цьому вміст цинку в шламах пропорційно зростає та може сягати (при інших рівних умовах) 20-30%, що дозволяє ефективно використовувати його як товарний продукт для цинкового виробництва. У будь-якому випадку, вміст заліза в даному шламі значно скорочується та його утилізація у власному виробництві є недоцільною. Цей шлам повинен бути виведений з виробничого циклу, що дозволить ефективно виводити з обігу цинк, запобігти його накопиченню у оборотних продуктах та стабілізувати ситуацію. При цьому в результаті модернізації пиловловлювача, кількість Zn-містівних шламів, які необхідно вивести з обороту, різко скорочуєся (у 3-4 рази), а втрати заліза є мінімальними.

1. Опорні металоконструкції;
2. Блочний мультициклонний елемент;
3. Вихлопні труби;
4. Пилесборний бункер;
5. Обичайка розділювача.